Плач, сестро, смійся

«Плач, сестро, смійся» — це збірка есеїв та глибинних інтервʼю про жіночу чуттєвість і зміну приватного простору під час великої війни. Це своєрідний публічний щоденник групової травми, що рефлексує над темами вразливості, тілесності, сексуальності, материнства, смерті, сорому та провини, самотності, стосунків, кризи ідентичності, життя і снів. Це книжка про червону помаду, сукню і те, як найдрібніший твій прояв лишає насічку на стіні — «почуйте мене, я тут є!». Вона складається з 16 авторських есе та уривків з глибинних інтервʼю з 23 жінками.

«Я не беруся сказати, що змогла створити універсальний емоційний портрет жінки на тлі великої війни. Та мовлячи словами Оксани Забужко, я уявляю цю книгу своєрідною “контурною картою”. Я хочу лишити “позначки крейдою”, що тут є стежка — ще мало досліджена, ледь помітна, але дуже важлива. І вона чекає, коли нею простуватимуть інші», — Віолетта Кім.